Хочу опублікувати невеликий розповідь про одну дуже корисну річ, яку незаслужено забули. В минулому році я познайомилася з швейкой, і з тих пір при шиття вручну без неї, як без рук.

Швейні машини з’явилися тільки в другій половині 19 століття. До цього часу всі шили вручну.

Для зручності шиття використовувалося спеціальне пристосування – швейка.
Швейка складається з дерев’яної основи – донця з вертикальним стовпчиком (шийкою), на якому міцно кріпиться м’яка подушечка з тканини.

Швейка, или Как быстро шить вручную

На фото – чудова дерев’яна швейка Оксани Степанової

Швачка сідає на дінці швейки для додання їй більшої стійкості. Один кінець тканини приколюють шпилькою до подушечці, другий – відтягують лівою рукою. Правою вільною рукою швачка прокладає шов по натягнутій поверхні тканини. Таким чином у швачки залишаються вільні обидві руки. Завдяки натягу тканини збільшується швидкість роботи.

Інший варіант швейки – настільна, що кріпиться до столу. Наприклад, така:

За цим принципом я і зробила собі швейка з струбцини.
(Струбцину можна купити в магазині будматеріалів, вона повинна бути невеликою, тоді швейку можна буде брати з собою для шиття на дачі, наприклад.)

Я пошила повністю вручну на швейка спідницю-восьмиклинку – що просто вручну вже точно не подужала б. Ура швейку! 🙂